З далеких часів відгомін іде
Про прадідів відвагу, мужність, славу.
Наш прапор житнім золотом цвіте;
Він – символ незалежної держави.
Знамення сяє сонцем золотим,
Небесною виблискує блакиттю.
З ним здобували все, що є святим;
І нас із ним нікому не скорити!
***
Небеса блакитні
Сяють з глибини,
А пшеничні й житні
Мерехтять лани.
Образ цей не зблідне,
Хоч минуть жнива.
Це знамено рідне –
Злото й синява.
Прапор наш, як літо,
В сонці майорить.
По долині – жито,
По горі – блакить.
Прапор наш – не битва,
Не рушничний дріб:
По горі молитва,
По долині – хліб.
У нашому прапорі – вся душа народу,
Його тепло в найкрасивіших тонах,
Тут дихає наша українська природа,
Тут чари, що не розкрити в словах.
***
Золото – в долині,
Угорі – блакить.
Прапор України
Гордо майорить.
Він – звитяг безмежність,
Слави козаків.
Стяг про незалежність
Світу сповістив.
Дорогим віднині
Стало на землі
Золото в долині
На блакитнім тлі.
***
Державний прапор України –
Це стяг із двох подовжніх смуг.
Він символ вільної людини,
У ньому український дух!
У синім – небо Батьківщини,
Його безкрайність і блакить,
І вище нього, Україно,
Хай пісня нації летить!
У жовтім кольорі – колосся,
Багатство нашої землі.
Щоб у достатку всім жилося,
І в люднім місті, і в селі.
Нехай він нас завжди єднає,
Його із гордістю несуть.
А світ, побачивши, впізнає:
Під стягом Українці йдуть!
