Традицією шкільного життя є свято «Прощавай, початкова школо!». Чотири роки діти разом піднімалися першими найважчими східцями країни Знань. Училися читати, писати, рахувати, дружити, жити за правилами рідного шкільного дому. Непростими були чотири перші шкільні вершини. Хтось стрімко і рвучко піднімався до них, хтось довго і невпевнено долав перешкоди на шляху, відчуваючи чиюсь допомогу. Та найголовніше, що це робили разом, – допомагаючи один одному.
У травні найстарші учні початкової школи зібралися класною родиною на сумне і водночас радісне свято, під час якого згадували багато цікавого і важливого, що відбувалося у житті їх колективу.
За цей час діти перетворилися із маленьких пташенят у справжнісіньких змужнілих, впевнених у собі лебедів, які готові до польоту у середній, а згодом і в старшій школі.
